Відбулося в Одесі свято Коляди
- 17 лютого 2025: Сергій Лещенко зустрівся із чернігівцями
- 17 лютого 2025: Протести в Україні переміщаються під вікна Януковича
- 17 лютого 2025: Заява з приводу «відкатів» у Мінсім’ямолодьспорт
- 17 лютого 2025: Миколаївський обласний осередок ДемАльянсу оновлено
- 17 лютого 2025: Зміни себе - стань молодіжним лідером! Анонс!!!
- 17 лютого 2025: Міжнародний Секретар ДемАльянсу провів зустріч з президентом EDS
- 17 лютого 2025: Річард Пікс: Україна потрібна ЄС як міцний союзник
- 17 лютого 2025: Члени правління ДемАльянсу провели зустріч з депутатом Європарламенту – Алдісом Кускісом
- 17 лютого 2025: Всеукраїнський проект «Від серця до серця» у Харкові
- 17 лютого 2025: Відбулась перша конференція Київського осередку «Демократичного Альянсу»
- 17 лютого 2025: Грандіозна подія – День народження Дніпропетровського осередку!
- 17 лютого 2025: Прогнозування нестабільності, Віктор Андрусів, Інститут ДемАльянсу ім. Р. Шумана
- 17 лютого 2025: Представники Демократичного Альянсу відвідали управління з питань молоді та спорту Дніпропетровської області
- 17 лютого 2025: Голова Демократичного Альянсу зустрівся з заступником посла Словацької Республіки в Україні
- 17 лютого 2025: На Луганщині засновано перший міський осередок «ДемАльянсу»
- 17 лютого 2025: Разом до національного єднання! Слово зворушеного серця
- 17 лютого 2025: Як це було?! Happy end третього семінару «Школи Молодого Лідера» в Миколаєві
- 17 лютого 2025: Реакція України на події у Кенії лягла в основу резолюції підтриманої 37 країнами Європи
Каждый год 31 декабря мы с друзьями идем в баню. Ай, переплутав!
Кожен рік Одеський осередок ДемАльянсу 7 січня колядує. Знов не те.
Кожен раз, як Одеський осередок проводить вуличні акції в Одесі випадає сніг. Або…Або…Або…
Коли вже Правління проведе нарешті ту школу по журналістиці. Самому вже набридло читати свої статті!!!
Отож проба пера новобранця одеського ДемАльянсу:
Молодь зібралася разом, вирядилася в костюми і, пройшовши маршем по центру, поїхали в район, який має назву "Царське село". Тринадцять колядників весь вечір забавляли господарів, колядували і співали!
Дорога зайняла трохи часу. А їхали ми тролейбусом. Не зупиняючись, ми співали колядки, вітали зі святом ошарашених дідусів і бабусь, які, дочекавшись свого транспорту, ніяк не очікували такої зустрічі. Але поступово здивування на обличчях замінювались посмішками. Наприкінці нашої подорожі деякі пасажири навіть підспівували нам! І ось, нарешті, Царське село!
Одна, дві, три... і так хата за хатою, один виступ за іншим. Наші колядки викликали бурю різних емоцій у людей: було і здивування, було захоплення, цікавість і, нарешті, були сльози - сльози радості людей, душі яких забриніли від наших виступів. Можливо, вони щось згадали, можливо, збулось маленьке різдвяне бажання, а можливо - вони у щось повірили у той час? Але ці добрі сльози стали справжнім подарунком для нас.
Маючі значну перевагу у чисельності і якості сценарію від інших, потенційних, вертепів ми мали беззаперечний успіх. Двічі в нас намагалися дізнатися "з якої саме ми театральної школи".
Вже давно було темно, коли поверталися по домівках колядники, втомлені, але задоволені, згасали останні вогники, лише те сяйво радості, що вони запалили цього вечора продовжувало світити.