Перший український наносупутник уже на орбіті
26 червня 2014
- 9 вересня 2018: 10 найкращих робіт фотоконкурсу «Вікі любить Землю»
- 30 серпня 2018: 1 вересня стартував фотоконкурс «Вікі любить пам'ятки»
- 24 серпня 2018: У Києві розпочалась робота восьмої Вікіконференції
- 25 серпня 2017: У Херсоні розпочалася Вікіконференція
- 6 червня 2017: Українська Вікіпедія сягнула 700 000 статей
- 1 червня 2017: Вікі любить Землю – 2017. Перші підсумки
- 12 травня 2017: Українська Вікіпедія передана до Національного архівного фонду
- 14 вересня 2015: Вікіпедисти відзначили найкращі фото природно-заповідного фонду України
- 19 листопада 2024: У Крижопільській громаді відбувся культурно-мистецький фестиваль на підтримку ЗСУ «Каша FEST»
- 2 листопада 2024: «Я вижив, бо був налаштований»: історія десантника, який рятував побратимів під ворожим вогнем
- 2 листопада 2024: «Доки я служив у піхоті — я був героєм, а зараз…»: історії бійців, які після поранень служать у ТЦК
- 14 липня 2024: Помер Блідар Валерій Микитович
- 15 грудня 2023: Відкрито меморіальну дошку на честь Мар’яна Гаденка
- 6 вересня 2023: Про увічнення в столиці пам’яті видатних буковинців
- 31 березня 2023: Нова парадигма безпеки для фінансових установ з урахуванням людського фактору
- 25 березня 2023: Російсько-українська війна 23 березня 2023 (фоторепортаж)
У НТУУ «КПІ» розроблено наносупутник «PolyITAN-1» формату «Сubesat» (Кубсат) масою приблизно 1 кг і розмірами 10х10х10 см. У ніч проти 20 червня його виведено на навколоземну орбіту.
Створила супутник група молодих науковців та інженерів теплоенергетичного і радіотехнічного факультетів, факультету електроніки, а також Інституту телекомунікаційних систем НТУУ «КПІ» під керівництвом кандидата технічних наук Бориса Рассамакіна. У складі групи розробників — член ГО «Вікімедіа Україна» Євген Коваленко.
«PolyITAN-1» складається з чотирьох модулів-підсистем: модуля енергозабезпечення, модуля радіолінії, модуля управління і модуля корисного навантаження.
Усі модулі, розроблені при створенні цього апарату, можуть бути використані для цілої серії інших супутників.
За словами проректора НТУУ «КПІ» з наукової роботи академіка НАН України Михайла Ільченка, метою запуску супутника «PolyITAN-1» є відпрацювання технологічних режимів польоту; створення та дослідження сонячних датчиків для малих космічних апаратів.
Крім того — перевірка енергетики розроблених в університеті сонячних джерел живлення; адаптація до умов космосу і вдосконалення для майбутніх польотів цифрових каналів передачі інформації із супутника на Землю та команд управління ним; дослідження впливу космічного простору на роботу електронних підсистем супутника; дослідження функціонування систем GPS оригінальної конструкції.
Для відстеження польоту космічного апарату і проведення запланованих досліджень в університеті створено центр з необхідним випробувальним обладнанням.
Результати, отримані в процесі польоту, молоді дослідники використовуватимуть у тому числі й при проектуванні нових конструкцій малих супутників, створення яких передбачено угодами, укладеними НТУУ «КПІ» з іншими університетами.
Власне, цей запуск також здійснено у рамках міжнародної співпраці КПІ з університетами інших країн: після презентації інженерної моделі наносупутника в Інституті імені Калмана (Бельгія) київських політехніків було запрошено до участі в Міжнародному проекті QB50, в якому брали участь ще кілька десятків університетів.
Тож 19 червня в космос стартували 33 супутники, створені вченими 17 країн світу, і серед них — платформа з пусковими контейнерами QuadPack, розробленими фірмою ISIS (м. Делфт, Нідерланди), в яких містилися університетські мікросупутники.
Наносупутник НТУУ «КПІ» «PolyITAN-1» був розмішений разом із супутниками з Аргентини, Бельгії, Бразилії, Данії, Ізраїлю, Сінгапуру та США.
Вивела в космос всі ці апарати ракета-носій «Дніпро» з пускової бази «Ясний» (Оренбурзька область, Росія) о 23 годині 11 хвилин за місцевим часом.
За 16 хвилин після старту всі вони успішно відійшли від третьої ступені і вийшли на задані орбіти.
Наносупутники — це клас малих штучних супутників Землі, створення яких стало можливим завдяки розвитку мікромініатюризації та нанотехнологій.
Нині вони все частіше використовуються для різноманітних космічних досліджень.