Помер Іван Дем'янюк
18 березня 2012
Іван Дем'янюк, визнаний винним у пособництві вбивства не менше 28 000 в'язнів концтаборів, і засуджений до п'яти років тюремного ув'язнення, помер у будинку для літніх людей в баварському місті Бад-Файльбах. Він проживав там після того, як суд звільнив його на час розгляду апеляції.
Джон Демьяньюк (син Івана), повідомив агентству «Ассошіейтед Прес», що його батько помер природною смертю. Де буде похований Дем'янюк, що раніше мав американське громадянство, поки невідомо.
Дем'янюк заперечував, що брав участь у злочинах нацистів з того моменту, як проти нього були висунуті перші звинувачення — це відбулося більше 30-ти років тому.
Визнання провини Дем'янюка створило новий прецедент в розгляді подібних справ, оскільки він став першою людиною, засудженою лише на підставі того, що працював наглядачем у таборі. Доказів співучасті Дем'янюка в конкретних вбивствах так і не було знайдено.
За словами судді Ральфа Альта, що вів процес, слідство показало, що обвинувачений, з березня по вересень 1943 року працював охоронцем у Собіборі, був частиною «нацистського апарату».
Незважаючи на обвинувальний вирок, сім'я Дем'янюка не полишила спроб відновити його американське громадянство, щоб свої останні дні він міг провести поруч з близькими.
Сам Дем'янюка наполягав, що він був не посібником, а жертвою нацистів — б'ючись в рядах Червоної Армії, він був поранений, а потім узятий в полон в Криму.
Колишні в'язні концтабору Треблінка впізнали в ньому охоронця на прізвисько «Іван Грозний», що славився своєю жорстокістю. На підставі цих звинувачень Дем'янюка екстрадували до Ізраїлю, де він постав перед судом за вчинення злочинів проти людяності, був визнаний винним і засуджений до смерті. Згодом, однак, виявилося, що його прийняли за іншу людину, і вирок був скасований. Дем'янюку було дозволено повернутися в США.
Ізраїльська влада, втім, підозрювала, що Дем'янюк міг бути пісобником нацистів, однак відмовилися почати новий судовий процес, побоюючись порушити закон, що забороняє двічі судити одну людину на підставі тих самих доказів.
У 1993 році Дем'янюк повернувся в свій будинок у Клівленді, а п'ять років по тому відновив американське громадянство, яке було відмінене в 1981 році.
В США у справі Дем'янюка тривало розслідування, і в 2002 році його знову позбавили громадянства на підставі отриманих Міністерством юстиції доказів того, що Дем'янюк приховував свою службу в концтаборі Собібор від імміграційних властей Сполучених Штатів. Подані ним апеляції не були задоволені, і в 2005 році імміграційний суд ухвалив, що Дем'янюк повинен бути депортований до Німеччини, Польщі чи України.
У Німеччині звинувачення проти Дем'янюка було висунуто в 2009 році. З'ясувалося, що, потрапивши в полон до нацистів, Дем'янюк зголосився співпрацювати з СС і пройшов навчання для роботи наглядачем концтабору.
Свідків, які б впізнали його, не знайшлося, проте слідство пред'явило посвідчення СС з фотографією молодого Дем'янюка. На підставі цього та інших доказів його співпраці з нацистами земельний суд Мюнхена визнав Дем'янюка винним.
За словами обвинуваченого, посвідчення було фальшивкою, причому виготовленое в Радянському Союзі вже після війни.
Дем'янюк продовжував наполягати, що знаходився в полоні з 1942 року аж до приєднання до Російської визвольної армії генерала Власова, а після війни був відправлений до табору біженців, що знаходився на частині території Німеччини, яка контролювався американцями.
У 1950 році він запросив притулку в США, заявивши, що під час війни займався сільським господарством в Собіборі. Пізніше він пояснював цю брехню небажанням повертатися на Україну. У 1952 році Дем'янюк перебрався до США і через деякий час влаштувався в передмісті Клівленда, де працював механіком на заводі Форда.
У Івана Дем'янюка і його дружини Віра народилося троє дітей: Іван (Джон), Ірина і Лідія.
