Легенди «Титаніка» в Україні: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Antanana (обговорення | внесок)
м ще зображення
Antanana (обговорення | внесок)
м вставляємо тему і пересуваємо зображення ліворуч
Рядок 1:
{{дата|21 жовтня 2013}}
{{Тема|Культура|Виставки|Київ}}
[[Файл:Вхід до зали на експозицію "Титанік. Корабель мрій".png|безрамки|праворучліворуч|250px|Вхід до зали на експозицію "Титанік. Корабель мрій"]]
 
Неймовірна експозиція тепер представлена на території нашої держави. Це виставка, яку побачила вся Європа та мільйонна кількість глядачів. Тепер кияни мають можливість на власні очі зануритися у світ загиблого залізного корабля «Титаніка». Це історія, яка понад сто років, після найбільшої морської катастрофи світу, захоплює та манить у темні глибини Атлантики, дослідників, істориків та мореплавців, які шукають залишки корабля в товщах вод. Шведу Клаусу- Горан Веттерхольму вдалося зібрати унікальні речі, які були присутні на борту гіганта.
Рядок 7 ⟶ 8:
 
Виставка свого роду є першопроходцем на території України, адже це експозиція вперше в Україні, де встановлено аудіо-гіда, який володіє дев'ятьма мовами та розповідає про кожний експонат під чарівну музику Селін Діон. Відвідувач, зайшовши, отримує навушники із встроєною системою по аудіо-супровіду кожного експонату, до речі, українську версію озвучував Михайло Войчук. Деякі картинки відтворюють справжнісінькі аудіо-записи, того далекого 1912 року, пасажирів, які перебували на кораблі, це створює ефект присутності.
[[Файл:Макет зменшеного та реконструйованого Титаніка.png|безрамки|праворучліворуч|250px|Макет зменшеного та реконструйованого Титаніка]]
[[Файл:Гвинти корабля Титанік.png|безрамки|праворучліворуч|250px|Гвинти корабля Титанік]]
 
Власник, як уже і зазначалося, виставки швед Клаус — Горан Веттерхольм, досить відомий історик, який досліджує історію «Титаніка», і збирає експонати понад 10 років. Він шукав людей, які причетні до історії корабля та просив надати матеріали або речі, які на той момент були на кораблі. За його словами люди з задоволенням віддавали особисті речі, або своїх родичів, адже це трагічне минуле залишилось в їхній пам'яті на все життя і, щоб минулі покоління, теж знали про цю жахливу трагедію.