Саймон Лічен поділився з Вікіновинами своїми міркуваннями щодо Паралімпіади: відмінності між версіями

Редакторка англомовних Вікіновин [[:en:User:LauraHale|LauraHale]] продовжила серію інтерв'ю, присвячену [[:w:Паралімпіада 2014|Паралімпіаді 2014]] в Сочі. Пропонуємо переклад її діалогу з Саймоном Ліченом (Simon Ličen), дослідником і викладачем із [[:w:en:Washington State University|Університету в Вашингтоні]]. Хоча темою розмови стало ставлення американського суспільства та ЗМІ до спортивних змагань [[:w:особи з обмеженими можливостями|осіб з обмеженими можливостями]], сказане актуальнеє актуальним та зрозумілезрозумілим і з огляду на українські реалії.

{{WNIQ|Вікіновини}}: Чому, на вашу думку, Паралімпійський рух США настільки меншеменш помітний, в порівнянні з іншими країнами, як-то: Австралія, Об'єднане Королівство чи навіть Канада?

::'''Саймон Лічен''': Спорт у Сполучених Штатах великоюзначною мірою відображає стан справ у суспільстві. Він проявляє споживацтво та переконання, що успіх завжди приходить до людей, які на нього заслуговують своїми здібностями, наполегливістю, підготовкою, і скоріше підкріплює, а не змінює існуючі переконання пов'язані з ґендерною, етнічною та національною належністю. Паралімпійський спорт привертає увагу до спортсменів, які зазвичай нею обділені, через небажання переважної більшості населення ідентифікувати себе з людьми, які обмежені в своїх фізичних можливостях. Інвалідність не заразна, проте зацікавлення чоловіка змаганнями неповносправних, може поставити під сумнів його [[:w:Маскулінність і фемінність|маскулінність]]. Атлети з обмеженими фізичними можливостями кидають виклик актуальному стану справ ще й тим, що проявляють відданість, працелюбність і завзяття у зовсім інших ситуаціях, ніж то звично більшості шанувальників спорту.

::Інші країни, включно зі згаданими в запитанні, більшою мірою соціально орієнтовані в усіх аспектах громадського життя. Не дивлячись навіть на менші законодавчі гарантії, ніж надані в ''Americans with Disabilities Act'', багато суспільних інституцій, і ЗМІ в тому числі, відкритіші до таких форм іншостіінакшості.

::'''Саймон Лічен''': Цей вплив залежатиме від ряду моментів. Один з них — те, що права трансляції належать [[:w:NBC|NBC]]. Вирішить корпорація транслювати Ігри в національному ефірі чи лиш на регіональному рівні? На основному каналі чи в одній із багатьох своїх кабельних мереж? Другий момент — час. Пам'ятайте про дев’ятигодинну різницю між Сочі та Нью-Йорком і дванадцятигодинну між Сочі і Західним узбережжям. Тож події дня наживо транслюватимуть глибоко вночі, а прайм-тайм події припадатимуть на ранній ранковий час у Штатах. Тож прямі трансляції Паралімпіади можуть виявитися менш приємною новиною, ніж то здається. Третій важливий момент це спосіб, у який подаватимуть змагання: чи залишаться на Паралімпіаду кращі коментатори NBC, відпрацювавши на Олімпіаді. Чи вони в той чи інший спосіб виділятимуть ці змагання у коментарях та анонсах? Чи скористаються вони нагодою просвітити глядачів у питаннях неповносправності та різноманіття? чи утримуютьсяутримаються від спокуси проявів жалості, висвітлюючи ці захопливі спортивні змагання? Я вважаю це величезним шансом поліпшити якість спортивної журналістики в багатьох аспектах; але ми мусимо дочекатися завершення змагань, аби оцінити в якій мірі оглядачами будуть виправдані наші сподівання.

::'''Саймон Лічен''': На мою думку, громадськість США переважно байдужа до події в тій же мірі, як це проявлено в "увазі" медіа. Більшість людей просто не помічає Паралімпіаду. Вони можуть вітати свого медаліста, оскільки це укріпить їх віру в успішність, зверхністьцілеспрямованість і силу воліперевагу Америки в світі. Але загалом публіка зневажаєсхильна оминати увагою спорт людей з обмеженими можливостями, оскількиадже повносправнісередньостатистична особиздорова людина не бажаютьбажає, щоб їхїї представлялипредставляв неповносправнінеповносправний, і,бо такимце чином,означало б ототожнюватиототожнити себе з ниминею.

{{WNIQ}}: Чи сприяє, чи заважає розвиткові Паралімпійського руху той факт, що Олімпійський і Паралімпійський комітет США — це, тіпо самісуті, людиєдина установа?

::'''Саймон Лічен''': В загальних рисах це становить і можливості, і ризик одночасно: це може означати і значний фінансовий, рекламний та медійний вплив, що приверне увагу до Паралімпійського руху, але ж і може витісняти в тінь адаптивний спорт<ref>Формулювання ''інвалідний спорт'' найбільше вживане в Україні, навіть, у законодавстві та назвах громадських організацій. Однак, існують альтернативи цьому формулюванню, як-от: параспорт, спорт людей з обмеженими можливостями, спорт неповносправних (полонізм) або адаптивний спорт</ref>, аби догодити впливовим спонсорам. Я не настільки обізнаний зі справами Олімпійського комітету США в пропагуванні, підтримці та поширенні Паралімпійського руху, щоб оцінювати чи в вірному напрямку вони рухаються.

{{WNIQ}}: Які мають скластися умови в США, щоби паралімпійці отримали спонсорське фінансування, співставне з фінансуванням їх колегамиколег-олімпійцямиолімпійців?

::'''Саймон Лічен''': Спортивне спонсорство надзвичайно чутливе до медіа-популярності окремих спортсменів. Атлети з обмеженими можливостями вже довели, що здатні гарантувати взаємовигідні відносини зі спонсорами; найкращим прикладом, мабуть, послужить Оскар Пісторіус, який був справжнім першопрохідцем до того, як усе втратив у зв'язку [[Суд звільнив Оскара Пісторіуса під заставу|з нинішнім судовим розглядом]]. Це тим вірніше, якщо зауважити, що й не всі олімпійці здатніна нацеце здатні: олімпійський чемпіон у стрільбі з лука менш привабливий для реклами, ніж метальник спису, метальниця спису менш приваблива, ніж чоловік-спринтер, а ямайський спринтер менш привабливий, ніж елітний американський баскетболіст. Короткотривалі появи в медіа, які забезпечує Паралімпіада, навряд достатні для забезпечення значними контрактами спортсменів з обмеженими можливостями; спортсмен має користуватися постійною увагою ЗМІ, щоби забезпечити вигідний контракт. Аж поки паралімпійці доб'ються відповідної присутності в медіа, значне спонсорство їм не доступне.недоступне.

::Зазвичай, країни надають державну підтримку найбільш вразливим групам населення, оскільки сильні здатні захистити свої інтереси наявними у них фінансовими та суспільними засобами. В цьому сенсі, Штати мають підтримати паралімпійців, задля популяризації та поширення спорту серед людей з обмеженими можливостями загалом. Люди з обмеженими можливостями належать до тих, хто має найбільше вигоди від спорту та фізичних активностей: як для здоров'я, так і для суспільного статусу; однак, також вони більш обмежені в цьому та часто потребують дорогого дуже спеціалізованого спортивного обладнання. Суспільні кошти мали би спрямовуватися загалом на їх спортивну активність і федеральне фінансування паралімпійців безумовно стало б відмінним прикладом для громад. На жаль, боюся, що навіть найбільш прогресивні члени парламенту противилися б росту такого фінансування в нинішній складній для федерального бюджету ситуації.