Всеукраїнська акція опозиції «Вставай, Україно!»: перші відгуки

17 березня 2013

Чи матимуть протести в Україні масовий характер?

Українська опозиція оголосила, що 14 березня розпочинається двомісячна акція «Вставай, Україно!», політичною метою якої є відставка президента Віктора Януковича. У рамках акції проводитимуться збори, марші і мітинги у всіх обласних центрах, і завершиться вона всеукраїнським маршем у Києві 18 травня. Про участь в акції заявили три опозиційні сили — «Батьківщина», УДАР і «Свобода». Лідер партії УДАР Віталій Кличко участі у перших акціях не брав — перебуває з візитом за кордоном. За два наступні місяці лідери опозиції об'їдуть усі обласні центри. Збиратимуть народні віче з вимогою відставки президента. Голова фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк заявив:

« Змінити в країні ми можемо щось тільки тоді, коли на шляху розвитку країни буде прибраний один з основних бар’єрів, які сьогодні не дають можливості розвиватися Україні. Це персонально президент Янукович »

Перший мітинг, що відбувся у Вінниці в четвер, зібрав близько п'яти тисяч учасників. Далі за маршрутом — Ужгород і Львів. Як каже Яценюк, люди на вулиці — це сьогодні єдиний реальний важіль впливу на владу:

« Чого боїться будь-який режим, у тому числі й режим Януковича? В першу чергу він боїться людей. Люди на вулицях, люди, які борються за свої громадянські, політичні, економічні права, люди, які не мають страху, люди, які йдуть вперед – вони можуть зупинити будь-який режим »

Тим часом прихильники влади та багато хто з її противників — називає оголошений «весняний наступ» фальстартом.

Генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто каже:

« Люди поки що не готові брати участь у таких акціях протесту... Лідерам опозиції теж поки що не дуже довіряють. І через це мені здається, що ймовірність того, що може виникнути щось аналогічне 2004-ому, поки що невелика. »

Як засвідчило березневе опитування, майже 60% громадян не готові йти на мітинги. Скептиків зараз удвічі більше, порівняно з 2004-м: розчарувалися після невдач і зрад Помаранчевої революції. Водночас майже третина українців готові протестувати. Причому, як визнають соціологи, настрої серед нинішніх протестувальників радикальні.

Арсеній Яценюк невтішним прогнозам не вірить:

« Так само розповідали нам перед парламентськими виборами про те, що українці не підтримують опозицію, про те, що українці не підуть на вибори, про те, що опозиція не отримає відповідної кількості місць. А все сталося зовсім навпаки. Тому ми будемо робити все для того, щоб люди вийшли. І я думаю, що з перших акцій ми побачимо, чи люди готові виходити на мітинги і демонстрації »

Колишній народний депутат Тарас Стецьків радить: якщо вже взялися піднімати людей — не відступати:

« Раз уже опозиція з таким запізненням оголосила про похід в народ, то треба робити все можливе, щоб ці віча, які будуть збиратися в областях, були якомога більш чисельними і щоб акція, яка запланована на 18 травня, була масовою. Якщо станеться така ситуація, що лідери опозиції збирають мітинги по 2-3 тисячі чоловік, це буде дискредитація ідеї, це буде бити по самій опозиції »

Політичний оглядач Віталій Портніков схвалює дії опозиції.[1] Він вважає, що ситуація в Україні загрожує соціальним вибухом через стрімке збіднення населення, [Україна залишається корумпованою державою[|корупцію]], збільшення прірви між забезпеченим шаром та основною масою народу, втрата довіри до політичних сил, судів, правоохоронних органів, президента та його родини. На його думку такий вибух — це крах і влади, і опозиції та розвал економіки і державності:

« Нам потрібна не революція, а солідарність відповідальних громадян, страйки, пікети, мітинги, організовані ходи. Нам потрібні сотні тисяч людей на вулицях Києва, які легально вийдуть сказати немає насувається диктатурі. І ці сотні тисяч повинні бути організовані. І організовувати їх повинні опозиціонери... Ті, хто зараз сміється над опозицією, повинні зрозуміти, що альтернативою її діям стане навіть не авторитаризм Януковича, а саме ця анархічна, страшна, безглузда Руїна, від якої нікому вже не вдасться врятуватися. »

Перші акції протесту пройли у Вінниці, Ужгороді та Львові. Рішучість та піднесеність людей, які вийшли на них, на думку лідера ВО «Свобода» Олега Тягнибока свідчить про повну підтримку дій опозиції в суспільстві[2]:

« У Вінниці, де розпочалась акція "Вставай, Україно!", ми побачили, як громада реагує на наші заклики і дії... Ми були вражені тим, як нас зустріла Вінниця, адже люди звільнилися з роботи, з пар в університетах. Хоча мене особисто найбільше вразила не кількість людей, а очі й дух вінницької громади, їхнє прагнення до змін. Коли ми побачили кількатисячне віче в Ужгороді, запал тих людей, які вийшли на захист своїх прав у хуртовину, коли нас зустріли десять тисяч львів'ян, що вийшли у мороз та дісталися на віче попри замети, – стало зрозуміло, що наші дії мають повну підтримку в суспільстві. »


Примітки

ред.

Джерела

ред.

. «В Ужгороді розпочався 5-тисячний марш "Вставай, Україно!"». ', . «Близько десяти тисяч вінничан долучилися до маршу «Вставай, Україно!»». RegioNews, 14.03.13 . «У Львові пройшло п’ятитисячне віче «Вставай, Україно!»». ',