Іван Галенко

Шановний користувачу! Я був вимушений відмінити ваше редагування в шаблоні "Статті в розробці", оскільки воно було розміщене у непотрібному місці. Будь ласка ознайомтесь з інструкціями щодо додавання новин. Не забувайте також про джерела та авторські права. Щиро --Гриць 03:52, 5 серпня 2009 (UTC)

Новела Книги скарг

Якось виникла потреба відкрити рахунок в банку. Звичайно, в умовах кризи це не проста задача. Пам'ятаю, як знайомий забирав з банку "Надра" переказ з-за кордону. Тільки загроза менеджеру бути притягнутим за статтею "шахрайство на довірі" дозволило йому тоді видерти свої нещасні п'ятсот баксів. Тож вирішив не ризикувати й відкрити у "рідному" Ощадбанку. Правда, покійна бабуся ще в сімдесятих казала, щоб не мав з ними справу, "бо нечесні". Та куди ж подінешся, коли навколо ще більш відверто "нечесні". На такому інколи й малий і великий бізнес тримається.

Тож при нагоді як сплачував комунальні платежі розпитав у контролера що треба й пішов собі. А треба було їм копію довідки про ідентифікаційний код і копію купи сторінок мого паспорта згідно "Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої постановою Національного банку України №492 від 12.11.2003 року. Хоча жодного разу в приватних банках мене не посилали в сусідній квартал робити копії, якось вони не такі нахабно відверто "бідні", альтернативи не було: або ти клієнт державного банку, або йди на хутір метеликів ловити разом зі своїми грішми.

У сусідньому кварталі був магазин, де за п'ятдесят копійок робили копії. Як для мене, то дешевше і простіше, ніж їхати кудись чи дома возитися зі скануванням та друком. Тож, йдучи черговий раз платити комуналку, зайшов у той магазинчик. Продавчиня професійно, зі знанням вимог усяких там ЖЕКів та контор, що вимагають копії різних там довідок, взялася до справи й питає, а чи робити копію вклейки фото в паспорті. Кажу, та нащо... Якби знав, яке нагле совкове чмо досі працює в ощадбанках, то доплатив би не одну, а дві гривні, другу – за пораду. Та не буду забігати наперед.

Відстояв у черзі до банківської контролерши, такої собі "старухи до тридцяти років", а вона встала в позу – йдіть ви на іншу вулицю й там робіть копію. Якщо вже вклеєне фото, то робіть, ми тут принципові й у нас інструкція Нацбанку така. От тільки, той магазинчик з копіювальним апаратом в сусідньому кварталі через дорогу. Тож взяв картки, почав заповнювати. Ця сопить ніздрями й не поступається. Прошу Книгу скарг – стоїть на своєму. Роблю запис в дипломатичній формі, що вони тут типу збоченці. Їм треба копія, а не мені, от нехай собі і роблять з наданих мною оригіналів документів. Я ж логічно мислю, а це уперлося. А тут ще потішило, що книжечка тільки но прошита і ще жодного запису, мій перший. Тож не став жаліти ні чорнил, ні свого реноме і писав, як лягало на папір, а не як правильно. Бо щоб правильно, треба було ту інструкцію читати, якої у них точно не було в наявності. Вона ж не їхня, а Нацбанку. Хоча для них. Це я так думаю, а не вони.

Як відвів писаниною душу, кажу, що схожу копії робити які, між іншим, наче й не потрібні були по інструкції, але до мого приходу щоб уже все було готове... Прийшов, а це нахабне створіння тільки береться оформляти документи на відкриття рахунку і простовбичив там повну програму. Бо все що було в тих копіях вона в акурат переписала у свої папірці. Ну не маразм?

По тому мав ще намір зайти в одну поважну установу типу Мінфіну й там накатати папір вже за повною програмою згідно інструкцій одного зі знайомих заступників. Та в суєті якось забув це дріб'язкове, гострота образи стерлася і що мені до тих бабусь, у яких касирки з підприємливими підприємцями дріб'язок з вузликів витягують. Тим бабусям космос усе гречкою компенсує. Аж у п'ятницю, що припала на самкінець місяця, дзвонять з 2740545, питають, пояснюють, розказують та заодно вішають локшину на вуха. Ще така фраза вуха різанула, типу "зобов'язані відбирати копії". І тут жалко мені стало цих дівчат як стануть вони бабусями. Як будуть їх "старухи до тридцяти" на гроші розводити від імені "верхів" та мордувати копіями згідно інструкцій, які не читали. І в Європі саме зараз при житті хочеться пожити, а не після того, як ці бабусі, що сьогодні касирками в ощадбанках працюють, повиз..., ну, скажімо, в космос полетять.

Якби не зателефонували і не намутили в моїй голові, то може й забув би про ту скаргу й вимогу "приходити з копіями". Тож вкотре зачепили так, що відкрив я ту інструкцію та читаю в одному місці таке "Уповноважений працівник банку в присутності фізичної особи, яка відкриває рахунок, робить копію сторінки її паспорта з такою відміткою". Отже, якщо в банку нема копіювальної техніки, цей банк фізично не може відкрити рахунок фізичній особі московського патріархату. Можна радуватися. Та далі за текстом таке: "2.3. Уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію фізичної особи, яка відкриває поточний або вкладний (депозитний) рахунок, і робить у присутності цієї особи копії сторінок паспорта або документа, що його замінює, які містять прізвище, ім'я, по батькові (у разі його наявності), дату народження, серію і номер паспорта або документа, що його замінює, дату видачі та найменування органу, що видав документ, місце проживання або тимчасового перебування, інформацію про громадянство (якщо особа, яка відкриває рахунок, є нерезидентом), а також копію документа, виданого органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння фізичній особі-резиденту ідентифікаційного номера платника податків". Отже, мої рідні совочки грубо порушують Інструкцію Нацбанку, нагло вимагаючи від клієнтів приходити з копіями! Та ще нема в тій інструкції, що без копії вклеєного фото неможна рахунку відкрити. Класичне незнання нормативних документів, що призвело до самодурства? І це на рівному місці. А якби у мене був з собою гранатомет, то що тоді? На завод-виробник бігти за копією паспорта виробу чи самодурів мочити поближче до сортиру? Це не я так думаю. Це нас так учить великий В.В.Путін. А у мне нема гранатомету й інструктаж по використанню не проходив, так само як до того не читав Постанову Правління НБУ №492 аж 2003 року.

Отже, раз такі справи, то наступного разу, як буду платити комуналку, може напишу ще одну скаргу, що ввели в оману, низький професійний рівень, інструкцій не читають та завдають матеріальних і моральних збитків клієнтам. Бо вже прочитав інструкцію, яких на момент написання цієї статті в базі даних Верховної Ради України всього 610 з 147548 документів. А щоб не забулося, цю пакосну писанину повішу на ХайВей та ще кудись і так як є пошлю "милом" знайомому заступнику з Нацбанку з приписом про номер відділення та дату події. Нехай потішиться з того, як на місцях їхніми інструкціями клієнтів державних банків мордують. Минулого разу писав, що на базарі сто гривень фальшиві дали (це нормально) і через пару годин там же спокійно забрали назад, що явно не нормально. Пообіцяв розібратися. А що, чудеса бувають. Може і розібралися з конкурентами. Вірю. Вірити треба. Бо де ж взяти гранатомета щоб не читати 610 інструкцій?

  Іван Галенко