Створювати та дивувати
23 грудня 2013
- 15 жовтня 2019: Інтерв'ю з вікіпедистом Андрієм Гриценком, переможцем міжнародного конкурсу WikiGap Challenge
- 26 червня 2017: Стрімерша Карина: «Люди впевнені, що за гроші можна купити любов»
- 23 грудня 2013: Створювати та дивувати
- 19 листопада 2013: Психолог Тетяна Воропаєва розповіла про дослідження наслідків Голодомору
- 20 червня 2013: Вахтанг Кіпіані: «Закріпачення мас-медіа триває»
Інтерв'ю з головним редактором вірмено-українського арт-журналу TheNorDar.
У той час як політичні події заповнюють всі новини, відкриття прекрасного не втрачає свого значення, а поки друкована преса переживає кризу, проекти про це прекрасне розвиваються навіть на волонтерських засадах. Ми поспілкувалися із засновником і головним редактором такого проекту — вірмено-українського арт-журналу TheNorDar, чарівною, наполегливою і талановитою Ліліт Саркісян.
Ліліт, як виникла ідея створення журналу? Для чого він створювався?
Отримуючи філологічну освіту, я стала активно моніторити індустрію мас-медіа в Україні, зокрема, мене цікавила вірменська преса в Україні. Як з'ясувалося, локальних медіа, які в основному діяли при громаді, було не мало, але жодній з них я б стажування проходити не стала — з тих чи інших причин. Крім цього, я завжди «писала» — пензлем і словом, що в результаті привело мене до необхідності створити «простір», де все це я і моє покоління могли б реалізовувати: на професійному або аматорському рівні.
Ситуація з вірменськими ЗМІ в Україні виглядала наступним чином: видаються тільки газети (або газети, які називають себе журналами); всі вірменські видання України можна умовно розділити на 2 типи: одні лобіюють «вірмено- азербайджансько-турецькі взаємини», інші — діяльність регіональних громад. І ті, й інші — виключно інформаційні видання, формат яких полягає в новинній стрічці і зрідка переведених зарубіжних матеріалах. З активним впровадженням технологій новинні друковані видання втратили сенс, як мені здається, — наскільки швидко і якісно ні працювало б медіа, країна буде знати про новини раніше, ніж машина встигне надрукувати номер.
Тому я вирішила створити новий формат вірменського ЗМІ, якого до цього в Україні (як і в більшості країн Близького Зарубіжжя) не було. Це — вірмено-український арт-журнал (я підкреслюю слово «арт») TheNorDar («новий вік» — пер. з вірм.). З сучасним підходом, дизайном, стилем, вектором розвитку і виключно авторським контентом (починаючи зі статей, завершуючи ілюструванням їх).
TheNorDar — видання, яке працює в двох форматах: онлайн (де висвітлюються всі новини та анонси негайно — що підвищує їх актуальність), і друкований випуск, який, швидше, нагадує книгу або списаний важливими темами блокнот молодого творчого і розумного представника нації (читай — будь-якої нації).
TheNorDar — некомерційний проект на даний момент, і журналісти не отримують грошей за написання матеріалів. Яким чином вдається мотивувати їх до роботи?
«А чи вдається?» — я часто запитую себе. Мрію перейти на новий рівень і мати можливість віддячувати всім гонорарами. В іншому випадку створюється якась залежність, яка і працювати заважає, і задоволення не приносить нікому.
Для прикладу, замалюю ситуацію: ти ставиш перед колегою задачу з конкретними вимогами і дедлайнами, які порушуються (і у колеги завжди є сотня виправдань і пояснень). Що в такому випадку повинен робити керівник, на якого цей колега працює «умовно», не отримуючи за працю грошей? А у нього два виходи: або закривати на це очі і допускати «фейли», або робити все самому — і врешті-решт приходити до тих же «фейлів», тому що людина не здатна впоратися з обсягом завдань та інформації, що лягає на неї.
Мені пощастило: у мене таких колег дуже мало. Моя редакція — мої друзі. І коли виникають труднощі — я завжди їх озвучую і задаю тільки одне питання: «Ви хочете бути частиною проекту TheNorDar?».
Якщо ти за щось узявся, борись до кінця. Якщо робити, то робити добре. Якщо не справляєшся — то не роби взагалі. Принцип роботи простий. Адже я нікого не «наймаю» і не «звільняю». Я будую людські взаємини, що набагато складніше.
Ми довели, що, не маючи нічого, можна створити якісний продукт, у якого є потенціал. І я маю намір цей потенціал реалізувати.
Скільки людей зараз у команді TheNorDar?
Після Нового року я планую значно розширювати редакторський склад, і зараз формую нову модель роботи. У нас буде багато запрошених райтерів і колумністів — таким чином, необхідність у великому штаті відпаде автоматично. До того ж, TheNorDar — це не просто журнал, а великий проект. І у нас дуже амбіційні плани, реалізацію яких я теж покладаю на новий рік. :)
Редакція TheNorDar — це кореспонденти з Абхазії, Росії, Грузії, Вірменії, ілюстратори та фотографи з Канади, Франції, Америки, Туреччини, Ірану, Ізраїлю та інших країн.
З якими діячами культури і мистецтва ви підтримуєте відносини? Як ви з ними зв'язуєтеся?
Зв'язок — це найлегше, що сьогодні у нас є. Ідея нашого проекту в тому, щоб у рамках однієї рубрики об'єднати знаменитого діяча мистецтв і початківця, тому ми вибираємо зовсім різних героїв. Приміром, в рубрику «Музика» в одному з номерів ми розмістили популярну в Україні виконавицю Кашу Сальцову, яка пізніше виступила на презентації ювілейного випуску TheNorDar в Малій Опері, і фіналіста конкурсу «Голос», вихованця Діани Арбеніної — Рождена, який тільки-тільки ступив на шлях слави.
Ми дружимо з етновиконавицею Росавою, яку складно назвати «дуже відомою», але це досить відносне поняття: коло слухачів Росави, як коло читачів журналу TheNorDar — не дуже велике, але гранично якісне. Росава, як і Каша Сальцова, виступала на презентації нашого номера, а я, в свою чергу, нещодавно брала участь у цікавому проекті Росави, який, можливо, перейде у велике співробітництво.
У новому номері TheNorDar ми запустили невеликий проект в підтримку молодих дизайнерів, у яких немає можливості щосезону представляти свої колекції на тижнях моди. Також у ньому вийде інтерв'ю з Іреною Карпою, з якою нам вдалося зустрітися лише з другого разу, і в статті ми розповідаємо, чому. :)
Одним з наших єреванських друзів є член Спілки письменників Вірменії, директор фонду «Нансен» у Вірменії, перекладач Фелікс Бахчинян. Ми дружимо з відомим українським художником Борисом Егіазаряном, з яким плануємо співпрацю (правда, він поки цього не знає :)).
Проект дивовижний тим, що всі герої, що з'являються на сторінках журналу, стають нашими друзями або партнерами. Ми не докладаємо для цього особливих зусиль — досить просто бачити, ЩО ми створюємо і ЯК це робимо. Не було ще жодного героя, який би відмовив нам у інтерв'ю або співпраці, що дуже стимулює.
Ліліт, ти сама художник та ілюстратор. Розкажи докладніше про те, що саме ти малюєш, за які роботи, замовлення берешся, і звідки черпаєш натхнення.
Я не наважуюся називати себе художником, тому прикриваюся за етикеткою ілюстратора :) Співпрацюю в основному з дизайнерами, баєрами або модними бутіками, тому більша частина моєї діяльності пов'язана саме з fashion — ілюстрацією. Беруся тільки за «свої» замовлення — якщо проект не перечить моєму внутрішньому відчуттю.
Розкажи, будь ласка, про соціальні та культурні проекти, якими займається TheNorDar, крім випуску журналу.
Як я вже сказала, TheNorDar — це не тільки журнал, хоча з нього все починалося, і саме він — сполучна ланка. Ми віднедавна стали створювати капсульну колекцію футболок — експеримент вирішили почати з моїх принтів, щоб випадкова ганьба упала на мою голову ;) Але реакція на футболки перевершила всі наші очікування — і нам довелося замовляти не одну партію. Зараз ми готуємо нову серію з новорічними принтами.
Крім цього, ми активно беремо участь у всіляких виставках, просуваємо наших ілюстраторів, фотографів. Один із прикладів — це участь у фотоконкурсі «Багатство у різноманітті», який проводили Ресурсний центр ГУРТ (Україна) у партнерстві з Фондом громадянського суспільства та партнерства (Вірменія) і Центром розвитку НУО (Вірменія). Ми зайняли призове місце в конкурсі, і знімки нашого фотографа Олени Котик для ювілейного випуску стали частиною виставки в галері РА в Києві. Ми неодноразово брали участь у фотосушках, а нещодавно стали медіа партнерами однієї з Сушок, яка пройшла в Будинку художників 14 грудня.
Крім того, раз на півроку ми презентуємо свої номери — і завжди робимо це в арт-стилі, якщо можна так охарактеризувати наш підхід. Остання презентація проходила в арт-просторі «LOFT» під стінами Малої Опери, під час якої наш художник Шушанна Шамасурян робила замальовки, а вся продукція журналу була представлена на мольбертах. До них також були прикріплені навушники, що дозволяють прослухати весь аудіоряд, що додається до матеріалу.
Ми подружилися з джазовими музикантами Христиною та Лаурою Мартіросян, які із задоволенням підтримали нас своїм виступом на презентації, виступивши таким чином на одній сцені з Кашею Сальцової і Росавою.
Нещодавно завершився конкурс від Фонду Вікімедіа «Вікі любить пам'ятники», в якому арт- журнал TheNorDar запустив спеціальну номінацію «Вірменські пам'ятники України». Ми зібрали 617 фотографій вірменського культурної спадщини України, що вважаємо великим внеском в історію двох країн — України та Вірменії.
Що, по-твоєму, можна зробити, щоб допомогти розкритися талантам, яким важко пробитися в Україні (і не тільки в Україні)?
Що потрібно зробити кому — нам чи талантам? Я вважаю, що кожен повинен «пахати» заради свого успіху, і робити це самостійно. Потрібно говорити про себе, прислухатися до критики і не боятися робити помилок. Потрібно шукати такі видання, як наше, писати до редакції, показувати свої роботи, пропонувати співпрацю — та що завгодно! Пробиватися — інакше колосальна робота виявиться нікому не потрібною.
Які у вас стосунки з вірменською громадою? Як ви співпрацюєте?
Незважаючи на те, що ми не позиціонуємо себе як журнал громади і від громади, ми все ж журнал вірмено-український, тому частково представляємо інтереси громади, а вірніше, інтереси тієї творчої та інакомислячої аудиторії, яка є її частиною.
Ми дуже цінуємо і поважаємо Гамлета Галустяна — голову Київської вірменської громади, який є також нашим офіційним партнером. Я особисто вдячна пану Галустяну за віру в нас: інколи вчасно надана підтримка і добре слово всього лише однієї людини можуть багато змінити. Пан Галустян став першою людиною, хто підтримав нас не тільки словом, а й ділом. Це велика рідкість.
Як ви бачите розвиток TheNorDar в майбутньому — як журналу і як проекту?
Я не кажу про плани ніколи, але ми точно плануємо дивувати, подавати приклад і приносити задоволення. Наших читачів стає з кожним місяцем все більше, так само, як і роботи. А це означає, що ми на правильному шляху — і нікуди з нього звертати не збираємося.
| Авторський репортаж |
|---|
| Це власний репортаж нашого репортера. Дивіться сторінку обговорення для детальної інформації. |